Page 55 - УДК
P. 55

55

               двійника. Виявлені дислокаційні петлі з’являлися винятково там, де утворився

               двійниковий  мартенсит,  розташовуючись  вздовж  меж  петель  та  вільного  від

               дислокацій аустенітного прошарку [64,75,76]. Ці висновки вказують на те, що

               дислокаційні  структури  можуть  перетинати  міжфазну  межу  між  аустенітом  і

               мартенситом  під  час  циклічного  навантаження  і  що  ці  рухливі  дислокації

               накопичуються  з  кожним  циклом  навантаження.  Аналогічним  чином,  за

               пульсуючих  циклічних  навантажень  в  надпружному  матеріалі  утворювалися

               смуги  пластично  деформованого  аустеніту,  а  також  ділянки,  де  ще  зберігся

               мартенсит,  густина  дислокацій  в  якому  була  нижчою,  ніж  визначена  з

               використанням  трансмісійної  електронної  мікроскопії  [65].  Дислокації,

               формуються на межі аустеніту з відновленим мартенситом, але розташовуються

               вони все ж переважно в аустенітній фазі. Ці дислокаційні мережі тісно пов'язані

               з сумісністю граток мартенситу та аустеніту, адже вони не спостерігаються в

               сплавах, де зберігається когерентність меж обидвох фаз. У матеріалах, де існує

               сумісність  між  гратками  аустеніту  та  кожним  окремо  взятим  мартенситним

               варіантом  накопичення  залишкової  пластичної  деформації,  так  і  збереження

               мартенситних  структур  зі  збільшенням  кількості  циклів  навантаження  є

               незначним [77].


                      За сумісності граток мартенситу і аустеніту під час трансформації в колоні
               мікроскопа спостерігали тісний зв'язок дислокацій з межами між мартенситом і


               аустенітом.  Хоча  межу  між  двійниковим  мартенситом  і  аустенітом  зазвичай
               називають площиною габітуса (при цьому мають на увазі сумісність двох фаз),


               кристалографічна  сумісність  під  час  трансформації  В2  в  B19′  в  майже
               рівноатомному  нікель-титановому  сплаві  не  ідеальна  [78–81].  Щоб  зберегти


               сумісність  граток  поперек  вузької  (атомарного  рівня)  межі  між  аустенітом  і

               мартенситом необхідно визначити двійникові рейки мартенситу і зону пружно

               деформованого  матеріалу.  Варіанти  відповідних  компонентів  (CV),  які

               з'єднуються  для  формування  варіанта  з  габітусною  площиною  (HPV),

               індивідуально не сумісні з аустенітом і, отже, не можуть бути пристосовані до

               пружного  проміжного  шару.  Шляхом  моделювання  пояснено  можливість
   50   51   52   53   54   55   56   57   58   59   60