Page 57 - УДК

57

пов’язаних з конфігурацією CV, залишкова деформація залишалася постійною

деформацією на рівні 0.03. У цьому випадку більша частина втрати фракції CV

була пов'язана з переорієнтацією конфігурації CV на конфігурацію HPV.

Рис. 1.15. Сукупність часток, що припадає на фази у перетвореному під дією

напружень СПФ впродовж 10 циклів деформування [77].

Області, які трансформувалися відразу з вищою об'ємною часткою CV,

мали здатність накопичувати більшу кількість деформації у наступних циклах.

Схема накопичення залишкової деформації протягом десяти циклів залежно від

вмісту фракції CV, що виникає в першому циклі, представлена на Рис. 1.16. У

цьому зразку залишкову деформацію визначали у всіх точках, де відбувалася

трансформація з такою самою часткою CV як впродовж першого циклу, які

усереднили, а потім відстежили їх зміну за навантаження від 1 до 10 циклів. Існує

тенденція утворення найбільшої об'ємної частки CV у першому циклі, що

призводить до більшої залишкової деформації в пізніших циклах. Закономірність
зміни залишкової деформації лінійно залежить від частки фракції CV і практично

стабілізується за понад вісім циклів навантаження. Більше накопичення
залишкової деформації в зонах з більшою часткою CV пояснили відсутністю

сумісності між аустенітом та окремими зонами з CV мартенситом. Хоча HPVs