Page 141 - Дисертаця Венгринюк
P. 141

141

                  рушійної сили тріщини і на основі числових прикладів показано, що ця модель

                  здатна імітувати перехід механізму руйнування від в’язкого до крихкого.

                         Нижче  проаналізовано  модель  фазового  поля,  запропоновану  у  праці

                  [118] для чисельного моделювання явища водневого окрихчення, яка враховує

                  дифузію  водню  у  металі,  фазове  поле  тріщини  та  розглядає  два  основні

                  механізми  впливу  водню  на  метал  –  HELP  та  HEDE.  Механізм  HELP

                  моделюється  шляхом  зниження  напруження  плинності  з  підвищенням

                  концентрації  водню  у  металі,  а  механізм  HEDE  моделюється  шляхом

                  зменшення  критичної  швидкості  вивільнення  енергії  за  зростання

                  концентрації водню.

                         Зважаючи на те, що під час тривалої експлуатації сталей відбувається їх

                  наводнювання до значних концентрацій [40] та реалізується здебільшого лише

                  механізм  HEDE  [39,  40,  88,  94],  подальші  дослідження  зосередили  на

                  моделюванні водневої деградації металу за цим механізмом.

                         Суть  методу  фазового  поля  полягає  у  знаходженні  деякої  функції

                  переходу між інтерфейсами системи   (  ) ∈ (0,1), де 0 означає належність до


                  однієї вибраної фази, 1 – до іншої. Такий підхід зручний для опису систем, у
                  яких відбувається зміна крайових умов, тим що не потрібно шукати межі між


                  інтерфейсами і намагатись змінювати крайові умови за кожної їхньої зміни.

                         Розглянемо  одновимірну  балку  Ω  і  використаємо  змінну  поля

                    (  ) ∈ (0,1), 0 – означає непошкоджений матеріал, 1 – зруйнований матеріал.

                  У випадку розміщення тріщини у місці    = 0, функція, що описує функцію

                  фазового поля має вигляд [118]:

                                                                       |  |
                                                      (  ) =        (−    ) ,                           (4.20)
                                                                          

                  де  l  –  параметр  довжини,  що  контролює  гладкість  топології  тріщини,

                  d(x) – описує поверхню тріщини.

                         Ця функція є також розв’язком однорідного диференціального рівняння

                  [118, 235]

                                                               2 ′
                                                       (  ) −       ′(  ) = 0                           (4.21)
   136   137   138   139   140   141   142   143   144   145   146