Page 145 - Дисертаця Венгринюк

145

αε ̅
= exp ( ) , (4.40)
ε

де коефіцієнт − матеріальний параметр, а − критичне значення деформації

~
руйнування. Використовуючи для апроксимації правої частини рівняння

(4.38), отримаємо [118]:

2
2(1 − )Ψ + = ( − Δ ). (4.41)

Порівнюючи (4.41) та (4.30), рушійну силу тріщини можна визначити

як [118]:

Ψ +
̃
ℋ = . (4.42)
/

~
Значення ( , )залежить від положення та поточного кроку часу .

Функція пластичного коригування у (4.42) сприяє еволюції значення

фазового поля при виникненні пластичної деформації.

Конкуруючі ефекти функції пластичного коригування та критичної

швидкості вивільнення енергії дозволяють моделі описувати перехід

механізму руйнування від крихкого до в’язкого. Введення функції пластичного

коригування полегшує зростання і завдяки відповідному підбору параметрів

, та модель має гнучкість для опису процесу руйнування у різних

матеріалах.

В обчисленнях часто використовують лінійну модель втрати

тріщиностійкості сталі за дії водню [99, 118]. Власне кажучи, важлива саме

лінійність моделі, а саме формулювання є другорядним, тому можна

розглянути модель тріщиностійкості за впливу водню як:

( ) = 0_ [ + ] , (4.43)
0

де C – значення концентрації водню, – максимальне значення

концентрації водню, що може досягти матеріал, 0_ – значення

тріщиностійкості до наводнювання.