Page 102 - Дисертаця Венгринюк

102

випробуванням у наводнювальних середовищах. Однак слід мати на увазі, що

за таких умов вже може відбуватися десорбція з металу водню. Тому цілком

ймовірно, що існує оптимум за швидкістю навантаження, коли вплив водню

на окрихчення металу є максимальним. Водночас, для вибраного діапазону

швидкості 0,5–0,005 мм/хв отримано загальноприйняту закономірність, яка

вказує на збільшення концентрації водню в околі вершини втомної тріщини і

в процесі статичного підростання тріщини зі зменшенням v.

3.4.3 Залежність між тріщиностійкістю та концентрацією водню у

сталі 17Г1С

Оскільки концентрація водню є інтегральною характеристикою

матеріалу та не залежить від орієнтації зразків для аналізу від напряму

вирізання відносно осі труби, то проаналізували залежність між вмістом

водню та показниками тріщиностійкості сталі, отриманими за випробувань

поздовжніх до осі труби зразків. Опір водневому окрихченню за пластичністю
чи в’язкістю руйнування характеризує стан металу на мікрорівні.

Залежність між концентрацією водню в сталі у вихідному та
експлуатованому станах та показниками тріщиностійкості, визначеними з

використанням поздовжніх до осі труби зразків за різної інтенсивності
наводнювання та без наводнювання, наведені на рис. 3.13. Загальна

закономірність вказує на те, що нижчому опору росту тріщини відповідає

вища концентрація водню у сталі 17Г1С незалежно від її стану (вихідного чи

експлуатованого). Відмінність у концентрації водню для вихідного та

експлуатованого станів сталі може бути спричинена різною інтенсивністю

його пасткування дефектами, що утворилися під час експлуатації. Тоді як

відмінності у показниках в’язкості руйнування різних станів сталі можуть

бути зумовлені як експлуатаційною деградацією, так і дещо вищою

концентрацією водню в експлуатованій сталі.