Page 70 - dyser_Stankevych
P. 70

70
















                               а                                                  б

                Рис. 1.11. Схеми алгоритмів дискретного ВП (а) та дискретного пакетного ВП (б).



               Функції, які породжують ці базиси, називають вейвлет-пакетами, а розклад сигна-

               лу  дискретним  пакетним  вейвлет-перетворенням  (ДПВП).  Якщо  у  ДВП  розкла-


               дають лише низькочастотну частину, то в ДПВП як низькочастотну, так і високо-
               частотну. Таким чином, пакетне ВП сприяє кращій частотній локалізації сигналів.


                      Під час розкладу сигналу на вейвлет-рівні кожному з них відповідає певний
               частотний діапазон. Зокрема, частотний діапазон  ~0              f max   за розкладу сигналу на J


                                                                                                 J
                                                                1        1          2          2   1
               рівнів розподіляється за правилом  0          ~     f   ,    f    ~     f   , ...,      f   ~ f    ,
                                                               2 J  max  2 J  max  2 J  max      2 J    max    max
                          J
               усього  2 вейвлет-компонент [231].  Як  показав  літературний  огляд,  для  певного
               механізму руйнування (пластична деформація, ріст мікро- та макротріщини тощо)


               характерні сигнали АЕ з відповідними переважаючими частотними діапазонами.
               Оскільки  розподіл  енергії  для  кожної  вейвлет-компоненти  різний,  то  застосу-


               вавши  енергетичний  аналіз  до  ВП  цих  сигналів,  можна  виявити  ці  частотні
               діапазони, а відтак ідентифікувати тип чи механізм руйнування.


                     Для  сигналу  s(t)  компоненти  J-го  рівня  його  вейвлет-розкладу  позначимо

                                                      1
                                                                 i
                                                          2
                s 1  s ,  2  s , . . . ,  i J  ,  а  їхні  енергії  як  E , E .,  , . .  E ,  відповідно.  Тоді  накопичену  енергію
                     J
                 J
                                                      J
                                                                 J
                                                          J
               кожної компоненти сигналу математично можна записати у вигляді
                                                                  t
                                                                            2
                                                          i
                                                        E ( t)     s ((  i J   )) ,
                                                          J
                                                                  t 0
               а загальна енергія сигналу визначатиметься за формулою
   65   66   67   68   69   70   71   72   73   74   75