Page 135 - Dys

135

Аналізуючи мікроскопічні зображення поверхонь зразків зі сталі

60Х2М після різних видів поверхневих обробок виявили наступні

мікроскопічні особливості контактної пошкодженості (рис. 5.20).

Мікрорельєф циліндричної поверхні після МІО характеризується

періодичними заглибленнями, мікроділянками втискування та виступами,

відшаруваннями металу. Мікроділянки втискування мають неоднорідну

глибину і напрямленість (рис. 5.20а). Густина відшарувань тут також

зменшилась, з чим, очевидно, пов’язане підвищення контактної

довговічності. МІО сталі 60Х2М після гартування і відпуску за Т = 450 °С

якісно змінює контактно-втомну мікропошкодженість поверхні в

корозивному середовищі. Тоді спостерігаємо згладжування мікрорельєфу

порівняно із МІО у вихідному стані. Це оброблення призводить фактично до

ліквідації відшарувань на поверхні контакту (рис. 5.20б). Загальна

пошкодженість поверхні із НКС значно нижча. Сплющування і відшарування

металу спостерігаємо значно рідше, що підтверджує максимальний ефект

підвищення опору контактній втомі у корозивному середовищі за МІО

загартованої та середньовідпущеної сталі [144].

а б

Рисунок 5.20 – Мікроскопічні особливості поверхневої контактної

пошкодженості сталі 60Х2М після різних видів поверхневих обробок:

a – стан поставки + МІО; б – гартування + МІО.