Page 36 - Thesis_Lavrys
P. 36

36

                  зчеплюються  один  з  одним,  тобто  відбувається  «заїдання».  Після  того,  як

                  прикладена  сила  перевищує  міцність  адґезивного  зчеплення,  з’єднання

                  руйнуються  під  час  переміщення  контактуючих  поверхонь,  що  має  назву

                  «ковзання».  Якщо  поведінка  «заїдання  –  ковзання»  повторюється,

                  спостерігаємо нерівномірні коливання коефіцієнту тертя [76].

                         Низький  опір  до  абразивного  зношування  спричинений  низькою

                  поверхневою  мікротвердістю  та  низьким  модулем  пружності  титану  [77].

                  Також  в  результаті  високої  хімічної  активності  титановий  сплав  поглинає

                  водень  з  утворенням  сполуки  змінного  складу  TiH ,  що  призводить  до
                                                                                     x
                  зниження опору водневому зношуванню [77]. Фретинг-зношування титану є

                  досить нестабільним, оскільки під час такого тертя реалізуються одночасно

                  декілька  механізмів  зношування  (абразивний,  адґезивний,  окислювальний,

                  втомний, водневий та ін.) [78].

                         Оскільки       триботехнічні       характеристики        деталей      визначаються


                  властивостями  поверхні,  зокрема  фізико-механічними  та  хімічними,  то  для
                  застосування  титанового  сплаву  ВТ22  у  вузлах  тертя  необхідно  змінити  ці


                  властивості в потрібному напрямку. Тому на практиці на всі елементи вузлів
                  тертя з титанового сплаву ВТ22 піддають поверхневому зміцненню.


                         Так, для прикладу, для забезпечення надійної передачі високого тиску
                  гідравлічної рідини з нерухомих агрегатів гідросистеми до рухомих на шасі


                  була  сконструйована  шарнірна  гідропроводка  з  титанового  сплаву  ВТ22
                  (рис. 1.7). Оскільки шарнір передбачає переміщення, тиск в середині шарніра


                  становив 150 атм, то рухомі робочі поверхні потрібно захистити від зносу. За

                  основу був взятий досвід розробки конструкції титанових гідроциліндрів, які

                  були вперше застосовані в літаках марки Ан-128, тобто на робочу поверхню

                  шарніра  наносили  гальванічне  покриття  хрому.  На  самому  початку

                  експлуатації  гідрошарнірів  було  виявлено  підтікання  гідрорідини  крізь

                  гумове  ущільнення,  хоча  слідів  зносу  не  було.  Підтікання  рідини  крізь

                  ущільнення в гідроциліндрах, які на той момент експлуатувалися вже кілька

                  років,  не  спостерігалося.  При  більш  детальних  дослідженнях  було
   31   32   33   34   35   36   37   38   39   40   41