Page 39 - Thesis_Lavrys

39

Для підвищення зносостійкості титанового сплаву ВТ22 застосовують

різні методи, зокрема: гальванічні покриття (хромування, нікелювання) [98-

100], газотермічне (детонаційне та плазмове) напилення [101, 102],

електроіскрове поверхневе легування [103, 104], дифузійне електрохімічне

оброблення [105, 106], методи ХТО [107-109] та інші.

Гальванічні покриття хоча і підвищують зносостійкість титанового

сплаву ВТ22 (табл. 1.3), проте даний метод має ряд недоліків. Оксидна

плівка, що утворюється на поверхні сплаву на повітрі та в електролітах,

істотно знижує адгезію покриттів з основою, що призводить до відшарування

покриття під час експлуатації та підвищує відсоток браку зміцнених виробів.

Тому якість отриманих покриттів, в основному, визначається попередньою

підготовкою поверхні [98]. Недоліком є також зниження втомної міцності

внаслідок дефектів структури гальванічних покриттів, а саме мікротріщин і

залишкових внутрішніх напружень [75, 100]. Поруватість та нещільність

покриттів знижують гідравлічну щільність зміцненої поверхні, що
призводить до підтікання (просочування) мастильних матеріалів у парах

тертя без явних слідів зносу. Також гостро стоїть проблема шкідливого
впливу Cr (VI) під час нанесення хромованих покриттів та утилізації відходів

такого виробництва [75, 100].

Таблиця 1.3 – Триботехнічні характеристики титанового сплаву ВТ22
після поверхневого зміцнення [79]

Без Ni– Ni– TiB 2–
Покриття Cr Ni Mo ДЕХО N 2
покриття Al B–Si NiMo
Зносостійкість
Знос, мкм 360 11,2 12,4 21,6 13,9 12,8 9,3 158 14,6
Фретингостійкість
Знос, мкм 212 12,2 28,4 31,2 26,9 19 11,7 196 14,6
Примітка: ДЕХО – покриття нанесенні дифузійним електрохімічним обробленням; Cr –
гальванічні покриття хрому; Ni – покриття нікелю нанесене хімічним способом; Ni–Al
та Ni–B–Si покриття нанесенні плазмовим напиленням порошковим дротом ВКНА і
ПГ10Н-01, відповідно; TiB 2–NiMo та Mo – покриття нанесенні електроіскровим
поверхневим легуванням; N 2 – ізотермічне азотування.