Page 41 - Thesis_Lavrys

41

Суть процесу дифузійного електрохімічного оброблення полягає в

тому, що між електродами (анодом служить оброблювана деталь)

поміщеними в електроліт пропускають постійний електричний струм. В

електроліті виникає електричне поле, в якому позитивно заряджені іони

(катіони) направляються до катода, а негативні (аніони) – до анода. У

роботах [105, 106] встановлено, що залежно від умов і параметрів

електролізу на поверхні титанового сплаву ВТ22 можна отримати оксидні,

оксігідридні і гідридні шари, які відрізняються складом, фізико-механічними

і хімічними властивостями. Глибина таких шарів може становити до

40…50 мкм. Сформовані шари не відшаровуються і не розтріскуються та

мають підвищену поверхневу твердість та зносостійкість (табл. 1.3). При

цьому пластичні властивості і ударна в’язкість зберігаються на вихідному

рівні, а втомна міцність підвищується. Даний метод володіє унікальними

технологічними можливостями, однак має ряд недоліків: великі

енергозатрати та мала продуктивність, дороге і складне устаткування, що
потребує наявності великих виробничих площ.

Серед великої номенклатури методів ХТО на сьогоднішній день
найперспективнішим, ефективним і економічно виправданим методом є

газове азотування титанового сплаву ВТ22. Після газового ізотермічного
азотування формується щільний поверхневий нітридний шар (TiN, Ti N) та
2

градієнтна перехідна зона Ti(N), що підвищує зносо- та корозійну стійкість
(табл. 3.1) сплаву ВТ22 [107]. Змінюючи технологічні параметри цього

оброблення можна отримувати регламентовані властивості нітридних

покриттів [107-109].

Виходячи з вище сказаного, можна стверджувати, що та чи інша

обробка титанового сплаву ВТ22 має як переваги, так і недоліки. В кожному

випадку для підвищення зносостійкості сплаву ВТ22, необхідно вибирати

індивідуальний варіант захисту робочих поверхонь, виходячи з конкретних

умов експлуатації конструкцій чи виробів, масштабів та серійності

виробництва та інше. На даний час ведуться розробки нових та