Page 35 - Thesis_Lavrys

35

Рисунок 1.6. – Загальний вигляд рейки управління закрилками з лунками

зносу [31].

Такі низькі триботехнічні характеристики титанового сплаву ВТ22, та і

всіх титанових сплавів загалом, обумовленні низьким опором до адґезивного,

абразивного, водневого та фретинг зношувань [66-78].

Наприклад, адґезивне зношування спричинене тим, що відносно тонка

природна оксидна плівка на поверхні сплаву легко руйнується під час тертя,

в результаті чого на контактній поверхні деталей з меншою твердістю

матеріалу утворюються хаотично розташовані вириви, а на зразках з більшою
твердістю – налипання [68, 71-73]. Також такому виду зношування сприяє

ряд інших властивостей титану: підвищена пружна деформація, низька
теплопровідність, висока хімічна активність і т.д. Руйнування матеріалу, що

відбуваються в результаті адґезивного зношування титану носять глибинний

характер [74]. Застосування мастильних матеріалів для підвищення

адґезивної зносотривкості титану, в тому числі з антифрикційними

додатками, є мало ефективним, оскільки завдяки високій поверхневій

активності титан дуже інтенсивно утворює оксидні плівки (хемосорбція

кисню) і абсорбує гази з довкілля (активована фізична абсорбція газів), в

результаті чого активна поверхня титану втрачає здатність адсорбувати

застосовуванні в промисловості види мастил [75].

В роботі [76] така адґезивна поведінка означена як «заїдання –

ковзання». На першому етапі процесу зношування реальна площа контакту

зростає з ростом тангенціальної сили через ріст адґезивних зв’язків між

поверхнями, що труться. Робочі поверхні титану та матеріалу контртіла