Page 125 - Thesis_Lavrys

125

від їх поверхневого оброблення ( рис. 6.3). Найвищі значення інтенсивності

зношування фіксуються у трибопари, де титановий сплав зміцнювали

термічним обробленням. Поверхнева деформаційна обробка забезпечує

підвищення зносостійкості (обернена характеристика інтенсивності

зношування) приблизно у 2 рази, а ДДО чи СА збільшує – на порядок. При

цьому ДДО сплаву ВТ22 забезпечує найнижчі значення інтенсивності

зношування трибопари по відношенню до сплаву після іших зміцнювальних

обробок (рис. 6.3). Слід зазначити, що зміцнений ДДО титановий сплав ВТ22

у всьому діапазоні досліджень практично не зношується, що є свідченням

високого рівня антифрикційних властивостей його поверхні, що, вочевидь,

пов’язано з вищою поверхневою твердістю сплаву після оброблення

(рис. 5.9) [197-201].

Рисунок 6.3 – Інтенсивність зношування тіла (а), контртіла (б) та трибопари

(в), де титановий сплав ВТ22 після ЗТО (1), ХППД (2), СА (3) та ДДО (4)

Також в роботі визначали механізми зношування даних трибопар. Так,

топографія поверхонь зношування титанового сплаву після ЗТО (тобто, без

поверхневого зміцнення) та ХППД характерні адґезійному (схоплювання) та

втомному (деламінування) механізмам зношування (рис. 6.4), що добре

узгоджується із припущеннями, отриманими після аналізу коефіцієнту тертя
та температури в околі зони тертя. На поверхні фіксуємо характерні ознаки

цих механізмів, а саме: ділянки налипання та вириви, що відповідають
адґезійному механізму і ділянки розшарування та тріщини – втомному

механізму [197-201].