Page 247 - Microsoft Word - Дисертація.docx

247

зародження метастабільного пітинга, якщо вона перевищує випадково

заданий поріг, тоді у фрагменті позначається зародження пітинга,

початкові умови для середовища та матеріалу перераховуються,

вносяться зміни до початкових параметрів і знову обчислюється

швидкість зародження вже для інших фрагментів.

Можна зауважити, що розбиття ділянки поверхні на фрагменти

обмежує відстань на якій можуть утворюватись пітинги один відносно

одного, що є обмеженням при формуванні агрегацій подій. Крім того

згідно запропонованої моделі наявність стабільного пітинга призводить

до утворення навколо нього на деякій відстані скупчення

метастабільних пітингів, що не зовсім узгоджується із

експериментальними та реальними результатами досліджень. Також

запропонована модель має обмежені можливості для відтворення

негативної взаємодії між метастабільними пітингами, тобто до

пригнічення утворення пітингів на окремих ділянках зразка матеріалу.

У роботах [192,193,202] запропоновано спосіб, для тестування

припущення про розміщення елементів пітингової корозії на ділянці

зразка матеріалу згідно неоднорідного точкового процесу Пуассона.

Метод дозволяє точно оцінити, чи розташування елементів є

випадковим, регулярним або кластерним. Статистики побудовані на

основі між елементних відстаней та відстаней до найближчих сусідів

використовуються для роботи методу. На основі дослідження

емпіричних моделей корозії показано, що максимальна глибина

пітинга, як правило, зустрічається там, де виявлені кластери пітингів.

У алюмінієвих сплавах зародження корозійних пітингів

відбувається в безпосередній близькості від складових частинок. Для

опису їх розташування розглянуті статистичні моделі, які є

узагальненням процесу послідовного відштовхування. В той же час