Page 245 - Microsoft Word - Дисертація.docx

245

Для випадку одного пітинга ймовірність досягнення глибини

дискретного стану i за період часу (t − t k ) з моменту зародження t
k
визначається як:

P ( ti −, t )=1 − { −exp1 [− ρ (t − t )]} i
k k , (6.4)

Для сукупності g пітингів, коли всі пітинги зароджуються

одночасно ймовірність того, що найглибший пітинг досягне в момент

часу t стану меншого або рівного i з моменту зародження t = t рівна:
0
k

i
t i
P ( ) { 1, = − { 1− exp [− ρ (t − t )]}} g
S 0 . (6.5)
Коли ж пітинги зароджуються у різні моменти часу t
k
ймовірність того, що найглибший пітинг досягне в момент часу t стану

меншого або рівного i з моменту зародження t :
k
g
i
P ( )=ti, ∏ { −1 { − exp1 [− ρ ( − tt )]}}
T k
k =1 (6.6)
Таким чином запропоновані моделі дозволяють встановити

ймовірність досягнення окремим пітингом максимальної глибини, яка

відповідає певному дискретному стану із скінченої множини станів.

Можна зауважити, що серед параметрів наведених моделей відсутні

параметри, які б описували взаємодію пітингів між собою в процесі

корозії, проте на основі експериментальних спостережень відомо, що

розвиток пітингів, а саме збільшення їх кількості має виражений

логарифмічний характер і практично припиняється з певного моменту

часу [160,161]. Відомі дослідження, які вказують на взаємний вплив

пітингів, який призводить до пригнічення їх росту і до пасивації [196-

199].

Можна припустити, що одним із головних параметрів, який

визначає степінь взаємодії пітингів є відстань між ними. Зручною