Page 252 - Microsoft Word - Дисертація.docx
P. 252

252

                  рішення  використовують  відображення  обмеженої  підмножини  W  у


                  тор,  ототожнюючи  протилежні  краї.  При  практичних  реалізаціях

                  прямокутне вікно реалізації процесу відображається у тор, а множина

                  маркерів є підмножиною цілих або дійсних чисел.

                         Нехай  ( mx,   ) (x ,K=  1  , x , m ,K ,  m n ),  у  випадку  парної  взаємодії  між
                                                        1
                                                    n
                  елементами  процесу  густина  обмеженого  маркованого  точкового

                  процесу Гіббса має вигляд [124]:


                                                          exp [ U−  ( mx,  )]
                                               f  ( mx,  ) =              ,                            (6.7)
                                                                 Z

                  де потенціальна або функція енергії U(x,m) записується у вигляді:

                                                    n               n −1  n
                                       U  ( ,mx  ) = ∑ V  ( )1  ( ,mx s  s )+  ∑ ∑ V  ( )2  ( , xx s  r ,m s ,m r  ),

                                                   s =1             s =1 r =s +1
                  а нормуючий множник Z як:


                                            ∞  e  − W
                                 Z ( ,mx  )= ∑        ∫  K ∫  exp [−U ( ,mx  )] ( ,mxd  1  1 )K d ( ,mx n  n ),  (6.8)
                                           n =0   ! n  Γ   Γ
                         Вигляд  потенціальної  функції  U(x,m)  обумовлений  розглядом

                  тільки  процесів  парної  взаємодії,  оскільки  вважається,  що  взаємодія


                  між  більшою  кількістю  елементів  процесу  одночасно  відсутня,  тому

                  функції взаємодії вищих порядків рівні нулю.

                         Функцію  V (x,m)  називають  маркованою  функцією  хімічної
                                        (1)
                  активності, яка описує здатність системи отримати точку з маркером m.

                  Вона  може  набувати  різного  виду  в  залежності  від  того  чи  значення


                  маркера  є  залежним  чи  незалежним  від  позиції  точки.  Оскільки

                  попередні дослідження вказують на зв'язок між утворенням пітинга на

                  поверхні  зразка  та  властивостями  поверхні  і  середовища,  то  доцільно


                  розглядати марковану функцією хімічної активності у вигляді [210]:

                                             V  ( )1  (x , m  ) −=  log [λ ( ) (mpx  x |  )],
                                                   s   s              s     s   s
   247   248   249   250   251   252   253   254   255   256   257