Page 93 - дисертація Головчук

93

нейтральних водних середовищах (його мінімальна кількість повинна бути не

меншою за 12 мас.%). Другий доданок у рівнянні (3.2) за допомогою введеного

коефіцієнта хімічної мікрогетерогенності K МГ дає змогу врахувати

нерівномірність розподілу Cr у різних ламелях покриттів. Третій доданок

враховує кількість Cr, що приймає участь у формуванні карбідних фаз.

Загалом такі елементи, як Сr, Ti, Al у складі покриттів відносять до

стабілізаторів фериту. Тому під час напилювання у покриттях з ПД системи

Fe–Cr–C завжди формуватиметься певна кількість фериту. Гранична

розчинність вуглецю у фериті досягає 0,02%. Тоді як у ПД системи Fe–Cr–C

його вміст становив 1,4 мас. %, а в отриманому покритті його вміст

знижувався до ~ 0,8 мас. % через вигорання С під час напилювання. Звідси

стає зрозумілим, що надлишок вуглецю у таких покриттях прийматиме участь

у формуванні карбідів. Результати фазового та хімічного аналізів показали, що

за вмісту хрому в ЕДП з ПД системи Fe–Cr–C в діапазоні 14…20 мас.% у

покриттях формувалися карбіди (Fe Cr) 23C 6, вміст Cr в яких досягав 70 мас.%.

У випадку покриттів, отриманих розпилюванням ПД системи Fe–Cr–B,

два перші доданки у рівнянні (3.3) не відрізняються від відповідних доданків

для покриттів, отриманих з ПД системи Fe–Cr–C. Щодо третього доданку у

рівнянні (3.3), то він враховує кількість хрому, яка залучена до формування

хромвмісних боридів. Результати фазового та хімічного аналізів показали, що

за вмісту хрому і бору у діапазонах 14…20 мас. % та 1…4 мас.% відповідно в

отриманих покриттях утворювалися бориди типу (FeCr) 2B, вміст хрому в яких

загалом не відрізнявся від його вмісту в ЕДП.