Page 98 - дисертація Головчук

98

4.1.3 Поруватість електродугових покриттів із ПД 250Х21ВФГС

У цьому випадку поруватість була значно меншою (це особливо

справджувалося у випадку використання ПД більшого діаметра 2,4 мм)

порівняно з визначеною для покриттів, отриманих розпиленням ПД 50Х6МГ2С

та ПД 50ХН2Р5ГС (рис. 4.4). Разом з тим, залишаючись істотно меншою

порівняно із поруватістю покриттів із інших модельних ПД, у покриттях із ПД

250Х21ВФГС зберігалася тенденція до зростання поруватості із збільшенням

товщини ламелей у їх структурі та діаметра ПД.

ω, % 3 1,6 мм

2,5 2,4 мм

2

1,5

1

0,5
14 16 18 20 22 t, мкм

Рисунок 4.4 – Вплив структурного параметра (товщина ламелей t у

структурі покриттів з ПД 250Х21ВФГС різного діаметра) на поруватість

покриттів ɷ

В’язкість краплин із розплаву інгредієнтів ПД, що формують покриття

внаслідок їх зчеплення з напилюваною поверхнею, та величина їх поверхневого

натягу можуть також впливати на поруватість покриттів. Розплав, який

утворювався на торцях ПД 250Х21ВФГС під час напилювання покриттів, мав

підвищену в’язкість через наявність у розплаві ПД дрібнодисперсних

тугоплавких часточок карбіду хрому, оксиду хрому, феровольфраму та ванадію,

які збільшували в’язкість розплаву. Зокрема температури плавлення оксиду

хрому становила 2435℃, а феровольфраму - 2600℃ суттєво перевищують

максимальну температуру розплаву ПД (2200°С).