Page 142 - НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

142

Експозиція покриттів впродовж 8 днів у корозивному середовищі спричи-

нила зміщення їх потенціалів корозії в катодну область, а електрохімічна коро-

зія усіх зразків відбувалася з анодним контролем. Лише на покритті, отримано-

му методом PSCDV, виявили чітко виражену область пасивності (рис. 5.6б,

крива 3).

За результатами тривалих досліджень зміни в часі електродного потен-

ціалу покриттів встановили (рис. 5.7), що впродовж 8 днів стаціонарний по-

тенціал покриттів не досягав потенціалу підкладки із сплаву В95, який в 3%-му

розчині NaCl становив  -800 мВ. Однак таке суттєве зміщення електродного
потенціалу (від -100 до -540 мВ) для покриттів, одержаних методом HVOF (рис.

5.7, криві 1 та 2), свідчить про наскрізне проникнення корозивного середовища

Рис. 5.7 Зміна в часі

-500 1 електродних потенціалів у

3%-му розчині NaCl для
-400 2 покриттів з порошкових
Е, мВ -300 3 сумішей систем FeCr-VC (1)

-200 та FeCr-VC-Co (2, 3),

-100 напилених на алюмінієвому

сплаві методами HVOF (1,
0
0 24 48 72 96 120 144 168 192 2) та PSCDV (3).
, год

порами у покритті аж до межі розділу між газотермічним покриттям та підклад-

кою. Такого ефекту не спостерігали лише на покритті, отриманому з порошко-

вої суміші системи FeCr-VC-Co з використанням методу PSCDV (рис. 5.7, кри-

ва 3). Останнє дає підстави стверджувати, що саме на такому покритті не було

наскрізної поруватості (по крайній мірі вона не проявилася впродовж

експозиції 8 днів).

Результати корозійно-електрохімічних досліджень покриттів, сформованих

на алюмінієвому сплаві B95 з використанням різних методів напилювання