Page 201 - УДК

201

На макрорівні поверхні зламів обох зразків практично не відрізняються за

макрорельєфом (Рис. 4.44). Зародження втомних тріщин відбувалося від

зовнішніх поверхонь зразків у вигляді сегментних тріщин на зразку,

випробуваному за змінної амплітуди навантаження при = 0,09 − 0,13 і
σ
практично колової тріщини вздовж всього периметру на зразку при ( = 0,5).
σ
Після зародження тріщини в обох зразках поширювалися на весь їх переріз і

формували віялоподібний рельєф зламів, який нагадує рельєф крихких зламів за

випробувань сталевих зразків на удар.

а б

Рис. 4.44. Макрозлами зразків із NiTi сплаву після випробувань одновісним

розтягом з частотою 0,5 Гц за змінної (σ s = 480 МПа і 375 МПа) при =

0,09 − 0,13 (а) та сталої (Δσ = 305 МПа) при = 0,5 (б) амплітуди
σ
навантаження.

Разом з тим за вищої роздільної здатності стало очевидним, що зародження

втомної тріщини в обох випадках відбувалося за механізмом формування

мікроскопічних фрагментів квазівідколу, розміри яких збільшувалися в міру

просування тріщини в глибину перерізу зразків (Рис. 4.45ад). Відзначили

також, що попри практично однакову втомну довговічність обох зразків, у

випадку випробувань при = 0,09 − 0,13 найвищі гребені між суміжними
σ
фасетками квазівідколу були пошкоджені внаслідок контактування берегів

тріщини в кожному з циклів навантаження (Рис. 4.45а, в). Як результат на