Page 195 - УДК

195

Слів відзначити, що на макрорівні зародження руйнування, при більшому

розмаху напруження, відбувалася майже уздвож всього периметра зламу зразка,

формуючи відносно неглибоку кільцеву втомну тріщину (Рис. 4.39а). Тоді як у

при меншому розмаху напруження втомні тріщини зароджувалися у вигляді

декількох сегментів (Рис. 4.39б). Максимальний з них розташований у верхній

частині зламу. Подальше поширення тріщини відбувалося практично за однією

схемою з формуванням віялоподібного макрорельєфу зламу, який свідчить лише

про високу швидкість росту тріщини вдовж перерізу зразка.

Аналіз ділянок зародження втомних тріщин за дещо вищої роздільної

здатності підтвердив кільцевий характер зародження втомної тріщини при

високому рівні розмаху напруження на глибину до 70 мкм (Рис. 4.40а) і у вигляді

серпоподібних сегментів на зламі зразка, зруйнованого за низького розмаху

наруження (Рис. 4.40б). Максимальне підростання тріщини на етапі її

докритичного росту досягало  500 мкм. Навіть за невисокої роздільної здатності

мікроскопа очевидна чітка радіальна спрямованість фрагментів квазівідколу від

зовнішньої поверхні зразків до центру їх перерізу.

а б

Рис. 4.40. Макроособливості зламів зразків із NiTi сплаву на етапі зародження

руйнування після випробувань одновісним розтягом з частотою 0,5 Гц та

R = 0,5 за розмаху напруження Δσ = 305 МПа ( = 770 цикл)  а та Δσ = 243

МПа ( = 4578 цикл) – б.