Page 193 - УДК

193

навантаження можуть сприяти такому перетворенню з характерними ознаками

окрихчення нітинолу.

Щодо особливостей руйнування в центральній зоні обох зламів, яке

відповідає етапу неконтрольованого підростання тріщини (Рис. 4.38), то в обох

випадках переважали елементи в’язкого ямкового руйнування, характерного для

зламів зразків, випробуваних за активного навантаження. Відзначили лише

меншу рельєфність гребенів відриву, які розділяють між собою суміжні ямки, в

зразку 13 порівняно зі зразком 16. Це може бути ознакою вищої швидкості росту

тріщини і зразку за більшого розмаху деформацій у циклі навантаження.

Рис. 4.38. Мікрофрактограми зламів зразків Δε = 3,4% (а) і Δε = 2,71% (б) на

ділянці спонтанного руйнування ( = 0).
σ

Крім того, в зразку 13 виявили значну кількість великих ямок, сумірних за

розмірами з виявленими раніше у структурі сплаву включеннями титану [9],

яких, проте, в цих ямках не спостерігали (Рис. 4.38а). Можливо більший розмах

деформації сприяв їх декогезії від матриці з формуванням великих ямок, які,

створюючи додаткову концентрацію напружень, могли слугувати додатковим

чинником окрихчення матеріалу.