Page 192 - УДК

192

30 нм [15]. При невеликому розкритті берегів тріщини за осьового розтягу

внаслідок контакту берегів тріщини низький рельєф борозенок практично

знищується. Поодинокі невеликі ділянки зламу зі слідами дуже дрібних

борозенок все ж виявляли на окремих фестонах втомних зламів (Рис. 4.37в) у

межах обведеної ділянки). Їх крок в середньому становив 0,8 мм, що відповідає

-7
швидкості росту тріщини 810 м/цикл (традиційно це швидкість середини
другої ділянки кінетичної діаграми втомного руйнування для конструкційних

матеріалів). Враховували також можливість, що циклічне деформування

нітинолу у зоні передруйнування втомної тріщини інтенсифікує деформаційно
обумовлене фазове перетворення аустеніту в мартенсит. Завдяки цьому

класичний деформаційний механізм утворення борозенок міг також
спотворюватися в окрихченому мартенситі і набувати нетипових ознак

неглибоких крихких борозенок.

На ділянці стабільного росту втомної тріщини обом зразкам властиві

подібні фрактографічні ознаки у вигляді майже паралельних гребенів, орієнтація

яких змінювалася за переходу через межі зерен. Водночас, якщо на зразку з

більшим розмахом Δε ці гребені добре окреслені і не завжди прямолінійні

(Рис. 4.37а), то на зразку з нижчим розмахом циклічного навантаження

(Δε = 2,71%) вони завжди прямолінійні і менш рельєфні (Рис. 4.37г). Зазначимо,

що раніше практично паралельні в межах окремих зерен гребені відриву

спостерігали після випроб розтягом попередньо наводненого зразка за

температури 0 °С [16]. За статичного навантаження висота такого рельєфу

суттєво більша, ніж за циклічного, що пояснили нижчим рівнем навантаження

останнього. Оскільки на зламі ненаводненого зразка після його активного

розтягу подібних гребенів не виявляли, то їх появу в наводненому нітинолі

пов’язали з полегшенням фазового перетворення в ньому під впливом водню.

Звідси подібні елементи у вигляді паралельних гребенів відриву, які спостерігали

на зламах утомних зразків (Рис. 4.37б, г), логічно також пов’язати зі структурно-

фазовим перетворенням аустеніту в мартенсит та з формуванням паралельних

фасеток відколювання вздовж меж кристалів мартенситу. Причому саме циклічні