Page 190 - УДК

190

закриття тріщини в кожному з циклів навантаження зразків пошкодив їх злами.

Здебільшого це стосувалося зламу зразка, випробуваного за меншого розмаху

деформації, що обумовило відповідно і менше розкриття тріщини в ньому. На

основі детального аналізу зламу зразка (Δε = 3,4 %) за вищої роздільної здатності,

виявлено зв’язок рельєфу руйнування зі структурою зерен у сплаві. Саме розміри

фасеток втомного руйнування виявилися сумірними зі розмірами зерен у

структурі сплаву (Рис. 4.36в, г). Причому на зламі зразка, випробуваного за

вищого розмаху деформації, ця особливість ще очевидніша. Досить рельєфні

гребені відриву чітко окантовували фасетки руйнування в межах окремих зерен,

що є ознакою істотної орієнтаційної невідповідності площин з мінімальним

опором поширенню руйнування у суміжних зернах.

Рис. 4.36. Мікрофрактограми зламів зразків у зоні зародження втомного
руйнування, випробуваних при Δε = 3,4% і (a, в, г) і Δε = 2,71% (б) ( = 0).
σ