Page 133 - УДК

133

перше, на не наводненому зразку, випробуваному за кімнатної температури на

повітрі, спостерігали незначну кількість тріщин, паралельних зламу, причому

лише безпосередньо поблизу зламу (Рис. 3.18а, Рис. 3.19а, д). Однак за випроб

не наводненого зразка при температурі 0°С у воді кількість тріщин на його бічній
поверхні, які паралельні зламу, відчутно зросла (Рис. 3.18в, Рис. 3.19в, є). Це

пов’язано із можливим фазовим перетворенням аустеніту, властивому сплаву з

пам’яттю форми при кімнатній температурі, в мартенсит, яке стає можливим під

час деформування зразка за температури 0 °С. Причому за випроб наводненого

зразка, але за кімнатної температури і на повітрі, не спостерігали істотного

зростання кількості тріщин на бічній поверхні зразка (Рис. 3.18б, Рис. 3.19б, е).

На відміну від випроб за таких самих умов, але не наводненого зразка, у

наводненому зразку як особливість відзначили криволінійну морфологію

виявлених тріщин. Проте найістотніші відмінності рельєфу на бічній поверхні

зразка виявили на зразку, який наводнювали найдовше і випробовували у воді за

температури 0 °С (Рис. 3.18г, Рис. 3.19г, ж).

а б в г

Рис. 3.18. Профілів зламів з боковими поверхнями зразків без (а, в) та після (б,

г) їх наводнювання впродовж за режимом І (б) та режимом ІІ (г), які

випробували розтягом на повітрі за кімнатної температури (а, б) та у воді за

температури 0 С (в, г) за вищої роздільної здатності.
°

Безпосередньо під відлущеним шаром спостерігали рельєф, який

морфологічно нагадує структуру мартенситу з практично паралельними рядами

із гребнів відриву в межах окремих зерен, які особливо помітні за високої

роздільної здатності (Рис. 3.19ж). Відзначили також, що процес деформування