Page 96 - Дисертаця Венгринюк

96

розшарування між волокнами структури, належать, насамперед, витягнуті

вздовж осі труби неметалеві включення, волоконна мікроструктура сталі, її

тривала експлуатація та взаємодія з наводнювальними середовищами. Такий

ефект пояснено двоякою роллю мікророзшарування в опорі росту тріщини:

зниження дефектами енергоємності руйнування за їх сприятливої орієнтації до

напряму руйнування (поперечні зразки та тривала експлуатація, яка

інтенсифікує дефектність); релаксація напружень через складну морфологію

тріщин, пов’язану з поділом їх фронту та галуженням.

3.4.2 Дослідження впливу електролітичного наводнювання на

тріщиностійкість сталі 17Г1С

3.4.2.1 Вплив інтенсивності електролітичного наводнювання на

характеристики тріщиностійкості сталі

Балкові зразки з втомними тріщинами наводнювали безпосередньо

перед їх випробуваннями на тріщиностійкість в розчині H 2SO 4 із pH 1.0 із
додаванням 10 г/л тіосечовини (NH 2) 2CS) за густини струму катодної

2
поляризації i = 0,05 та 1,0 мA/cм . Тривалість наводнювання складала 120 год.
Базова швидкість навантаження (прогину зразка в умовах триточкового згину)

становила v = 0,5 мм/хв. Враховуючи вплив швидкості деформування сталей
на їх опір руйнуванню за дії агресивних середовищ [85–87], експерименти для

оцінювання впливу водню на тріщиностійкість проводили і за базової

швидкості навантаження, і на один та два порядки меншими, v = 0,05 і

0,005 мм/хв.

Випробуваннями за основної швидкості навантаження зразків після їх

електролітичного наводнювання виявлено істотне зменшення показників

тріщиностійкості сталі 17Г1С (рис. 3.10, табл. 3.8).

Наводнювання зменшує в’язкість руйнування J 0,2, навіть за помірної

2
інтенсивності (i = 0,05 мА/см ) лінії 1 і 2 на рис. 3.10а), що контрастує з