Page 93 - Дисертаця Венгринюк

93

Виявлено очікуване зниження тривалою експлуатацією тріщиностійкості

сталі, з одного боку, однак, а з іншого – отримано нетипово суттєвішу

відмінність у в’язкості руйнування поздовжніх та поперечних зразків для

вихідного стану, ніж для експлуатованого. Відповідно, значення J 0 = 90,2 та

38,0 Н/мм для поздовжніх та поперечних зразків для вихідного стану, а для

експлуатованого – J 0,2 = 215,0 та 72,3 Н/мм, тобто показник J 0,2

продемонстрував вищу чутливість до орієнтації зразків до осі труби.

Також зазначимо, що тріщиностійкість, визначена методом J-інтеграла,

за чутливістю до оцінювання експлуатаційної деградації трубної сталі, має

перевагу над характеристиками пластичності, Зокрема, значення відносного

звуження зменшилося лише від 71 до 66%, тоді як J 0,2 – у два рази.

Вимагає окремого аналізу феномен практично відсутності впливу

експлуатаційної деградації сталі на характеристики тріщиностійкості за

випробувань поперечних зразків (рис. 3.7, табл. 3.7). Для цього порівнювали

вплив орієнтації зразків на механізм їх руйнування у повітрі на основі

фрактографічного аналізу поверхонь руйнування [184, 186, 190].

200 90
1 2 1 2
150 60
J 0,2 , Н/мм 100 J 0 , Н/мм

50 30

0 0
І ІІ І ІІ

а б

Рисунок 3.7 – Показники тріщиностійкості J 0,2 (а) та J 0 (б) сталі 17Г1С у

вихідному (1) та експлуатованому 38 років (2) станах, отримані за

випробувань у повітрі для поздовжніх (І) і поперечних (ІІ) зразків