Page 81 - Стасишин Дисертація

81

• визначити геометричні параметри зони пластичності у зразках із вирізами;

• встановити місця зародження та найімовірнішого старту втомної

макротріщини.

Метод та набутий досвід під час його експериментальної апробації покладено

в основу створення макетного зразка 3D оптичного профілометра. Крім приладної

частини 3D профілометра також розроблено програмне забезпечення, за допомогою

якого проводиться обробка відібраних інтерферограм поверхні та здійснюється

керування фазозсувним елементом (ФЗЕ) і процесом відбору інтерферограм –

синхронізація роботи цифрової відеокамери та генератора пилкоподібної напруги

(ГПН), що входять до приладної частини профілометра.

Для підтвердження переваг розробленого методу, частину

інтерферометричних досліджень проводили за використання відомого методу

двокрокової фазозсувної інтерферометрії, а частину – трикрокової. Похибки

відтворення рельєфу за обома методами фактично співпадали. Проте, як згадувалось
вище, трикроковий метод має значно кращу швидкодію та простішу і дешевшу

практичну реалізацію.
В ході експериментів відтворювали рельєфи поверхонь сплавів титану до та

після поверхневого зміцнення, заліза та сталей – до і після наводнювання, а сплавів
алюмінію і сталей – до та після прикладання циклічних навантажень.

2.11 Створення макетного зразка оптичного 3D профілометра

Оптичний 3D профілометр [118,119] створено на базі бінокулярного

мікроскопа. Він поєднує в одній конструкції мікроскоп, інтерферометричну насадку

(ІН) та відеокамеру. Конструкція чи марка мікроскопа принципового значення не

мають (див. рис. 2.23), головне – щоб віддаль від об’єкта досліджень до об’єктива

мікроскопа була більшою за розміри світлоподільника, який входить до складу ІН.
Проте дуже зручно, якщо об’єктив мікроскопа володіє різним (перемінним)

збільшенням, як наприклад у МБС-10 (чи інших моделях МБС) – див. табл. 2.2. Це
дає змогу швидко вибирати ділянку спостереження та змінювати поле зору.