Page 41 - dyser_Stankevych

41

До руйнування матеріал, який піддають розтягу, зазнає пружної деформації,

іноді й незначної пластичної (рис. 1.6, б). Коли нормальні напруження досягають

напружень відриву, відбувається почерговий розрив міжатомних зв’язків вздовж

деякої площини (площини відколу), і формуються дві нові поверхні розділу

(рис. 1.6, в).

Напруження, яке необхідне для крихкого руйнування, залежить від енергії

зв’язку між атомами. Для крихких матеріалів, згідно з літературними даними [58],

воно дорівнює приблизно Е/10, де Е – модуль пружності. Однак експериментальні

напруження крихкого руйнування лежать зазвичай у діапазоні Е/100 … Е/10000.

Таку низьку міцність на розрив пояснюють ефектом концентрації (підсилення)

напружень на мікротріщинах, порах, поверхневих подряпинах, гострих кутах

тощо. Коефіцієнт підсилення напружень залежить від форми, розмірів та орієн-

тації мікротріщин. На мікроскопічному рівні тріщина під час крихкого руйну-

вання поширюється або вздовж тіла зерна (транскристалітний скол) (рис. 1.7, а),
або вздовж границь зерен (міжзеренний скол) (рис. 1.7, б).

а б в

Рис. 1.7. Морфологія поверхні руйнування трьох типів сталі 300М [59]:

транскристалітне (розмір зерна d =20 мкм) (а), міжзеренне (d =120 мкм) (б) та
m
m
змішане (d =70 мкм) (в) руйнування.
m

Змішане (в’язко-крихке або крихко-в’язке) руйнування. Поділ руйнування на

в’язке та крихке дуже умовний, оскільки він не дає змоги охопити всі характерис-

тики явища на мікро- та макрорівні [45, 46]. Як зазначалось вище, розглядаючи

руйнування як процес, необхідно враховувати, що зазвичай він має змішаний