Page 45 - dyser_Stankevych
P. 45

45

               джерел  дають  можливість  під  час  діагностування  реальних  об’єктів  ефективно

               виявляти, як місце розташування дефекту, так і його тип, розміри. Вчасно та пра-

               вильно  здійснене  ідентифікування  типу  руйнування  матеріалу,  своєю  чергою,

               сприяє попередженню  катастрофічного  руйнування об’єкта  з усіма  його  наслід-

               ками.

                      Під  час  моделювання  утворення  та  підростання  тріщини  дефект  розгля-

               дають у вигляді деякої поверхні розриву, а для моделювання підростання порож-

               нин навколо різного типу включень, пор у в’язкому матеріалі тощо – як об’ємне

               джерело. Оскільки найнебезпечнішим дефектом вважають тріщину, особливо під

               час крихкого руйнування, більше уваги зосереджено на розв’язування задач для

               вивчення  їх  зародження  та  розвитку.  Хоча  відомі  й  праці,  де  досліджували

               хвильовий  рух  внаслідок  дислокаційних  процесів,  зміни  тиску  у  сферичній

               порожнині в матеріалі, коливань різного роду включень та розсіювання хвиль на


               них тощо [76–85].
                     Дослідженню  випромінювання  пружних  хвиль  тріщинами  різних  типів  та


               конфігурацій, розташованих  у  безмежному  просторі чи півпросторі,  присвячено
               велику  кількість  публікацій  [86–111].  Для  розв’язування  цих  задач  використали


               методи інтегральних перетворень Вінера-Хопфа, Каньяра, перетворення Фур’є та
               Лапласа, Ханкеля, метод скінченних різниць, функції Гріна.


                     Як  показує  літературний  огляд,  у  більшості  динамічних  задач  про  тіла  зі

               стаціонарними  чи  підростаючими  тріщинами  різного  типу,  автори  переважно

               визначали переміщення [76–89, 91–101, 107, 109–112] або напруження та перемі-

               щення [102, 105, 108, 113–120] в околі вершини, центрі, на поверхнях дефекту або

               в  ближній  чи  дальній  його  зонах.  Особливістю  використаних  підходів  є  те,  що

               оскільки  розмір  новоутвореного  дефекту  набагато  менший  за  лінійні  розміри

               досліджуваного  тіла,  припускали,  що  він  утворився  в  безмежному  тілі,  тобто

               переміщення на поверхні тіла не розглядали.

                     Відомо, що коли тріщина розташована в інженерній конструкції, то АЕ знач-

               но змінюється внаслідок взаємодії пружних хвиль із границями тіла. Тоді хвильо-

               ва картина у тілі значно складніша, ніж для безмежного тіла, оскільки взаємодія
   40   41   42   43   44   45   46   47   48   49   50