Page 45 - dyser_Stankevych

45

джерел дають можливість під час діагностування реальних об’єктів ефективно

виявляти, як місце розташування дефекту, так і його тип, розміри. Вчасно та пра-

вильно здійснене ідентифікування типу руйнування матеріалу, своєю чергою,

сприяє попередженню катастрофічного руйнування об’єкта з усіма його наслід-

ками.

Під час моделювання утворення та підростання тріщини дефект розгля-

дають у вигляді деякої поверхні розриву, а для моделювання підростання порож-

нин навколо різного типу включень, пор у в’язкому матеріалі тощо – як об’ємне

джерело. Оскільки найнебезпечнішим дефектом вважають тріщину, особливо під

час крихкого руйнування, більше уваги зосереджено на розв’язування задач для

вивчення їх зародження та розвитку. Хоча відомі й праці, де досліджували

хвильовий рух внаслідок дислокаційних процесів, зміни тиску у сферичній

порожнині в матеріалі, коливань різного роду включень та розсіювання хвиль на

них тощо [76–85].
Дослідженню випромінювання пружних хвиль тріщинами різних типів та

конфігурацій, розташованих у безмежному просторі чи півпросторі, присвячено
велику кількість публікацій [86–111]. Для розв’язування цих задач використали

методи інтегральних перетворень Вінера-Хопфа, Каньяра, перетворення Фур’є та
Лапласа, Ханкеля, метод скінченних різниць, функції Гріна.

Як показує літературний огляд, у більшості динамічних задач про тіла зі

стаціонарними чи підростаючими тріщинами різного типу, автори переважно

визначали переміщення [76–89, 91–101, 107, 109–112] або напруження та перемі-

щення [102, 105, 108, 113–120] в околі вершини, центрі, на поверхнях дефекту або

в ближній чи дальній його зонах. Особливістю використаних підходів є те, що

оскільки розмір новоутвореного дефекту набагато менший за лінійні розміри

досліджуваного тіла, припускали, що він утворився в безмежному тілі, тобто

переміщення на поверхні тіла не розглядали.

Відомо, що коли тріщина розташована в інженерній конструкції, то АЕ знач-

но змінюється внаслідок взаємодії пружних хвиль із границями тіла. Тоді хвильо-

ва картина у тілі значно складніша, ніж для безмежного тіла, оскільки взаємодія