Page 39 - dyser_Stankevych

39

Поверхня, уздовж якої поширюється крайова тріщина, розташована під

0
кутом 45 до осі зразка, де діють максимальні дотичні (зсувні) напруження. Зсув
зразка на кінцевій стадії призводить до утворення двох поверхонь руйнування

типу “чашка-конус”. Візуально нові поверхні мають матову волокнисту нерегу-

лярну структуру, яка погано відбиває світло. На поверхнях спостерігають ямкові

утворення, що є наслідком мікропластичної деформації і розриву перемичок між

мікропорами (рис. 1.4, а) [1].

а б

Рис. 1.4. Характер руйнування матеріалу: ямковий рельєф під час в’язкого (а)

та рівчаковий під час крихкого (б) руйнування [1].

Відомі моделі утворення мікропор на межі між включеннями і в’язкою

матрицею металу ґрунтуються як на континуальній механіці твердого тіла (розмір

включення – більше 1 мкм), так і на теорії дислокацій. Серед континуальних мо-

делей найпопулярнішими є модель Аргона та її модифікації [57], а дислокаційні

моделі утворення мікропор біля включень ефективні за наявності субмікронних

частинок (розмір частинок – менше 1 мкм) [51]. Зазначені моделі утворення,

росту і злиття мікропор успішно використовують для аналізу мікромеханізмів

в’язкого руйнування твердого тіла перед вершиною тріщини (рис. 1.5) за

металографією.