Page 62 - Dys

62

m − m
K = п τ ⋅ S к , (2.4)

де m – вага зразка до експерименту, г; m – вага зразка після експерименту,
к
п
2
г; S – площа зразка, м ; τ – тривалість витримки зразків у корозивному
середовищі, год. Глибинний показник швидкості корозії (P, мм/рік)

перераховували з вагового показника K за формулою:

8 ,76 ⋅ К
P = , (2.5)
ρ

2
3
де K – швидкість корозії, г/м ⋅год; γ – густина металу, г/см . Для сталі:
8, 76 К⋅
P = . (2.6)
7, 86

Коефіцієнт підвищення корозійної тривкості визначали:

Z = 100 %·(K – K MIO ) / K, (2.7)

2
де K та K МІО – швидкість корозії зразків без МІО та після МІО, г/м ⋅год.
Швидкість корозії, яка кількісно виражається одним з вищенаведених

показників (K або P), є середньою за час витримки τ зразків у корозивному

середовищі.

2.4.9. Методика електрохімічних вимірювань

Електрохімічні дослідження проводили у 3% розчині NaCl згідно

відомих методик [107, 108, 109], використовуючи потенціостат з

автоматичною реєстрацією даних на комп’ютері.

Застосовували трьохелектродну схему вимірювання: робочий електрод

– зразок з досліджуваної сталі, допоміжний електрод – платиновий, електрод

порівняння – насичений хлоридсрібляний.

На боковій поверхні циліндричного зразка для електрохімічних

2
досліджень виділяли поверхню площею 0,44 мм ; на всі інші поверхні, окрім

вибраної, наносили ізолюючий водостійкий покрив. Робочу поверхню перед