Page 62 - Dys
P. 62

62

                                                              m   − m
                                                         K =     п  τ ⋅ S  к  ,                           (2.4)


                  де m  – вага зразка до експерименту, г; m  – вага зразка після експерименту,
                                                                     к
                        п
                                                2
                  г;  S  –  площа  зразка,  м ;  τ  –  тривалість  витримки  зразків  у  корозивному
                  середовищі,  год.  Глибинний  показник  швидкості  корозії  (P,  мм/рік)

                  перераховували з вагового показника K за формулою:

                                                              8 ,76 ⋅ К
                                                         P =           ,                                  (2.5)
                                                                  ρ

                                                    2
                                                                                        3
                  де K – швидкість корозії, г/м ⋅год; γ – густина металу, г/см . Для сталі:
                                                              8, 76 К⋅
                                                         P =           .                                  (2.6)
                                                                7, 86



                        Коефіцієнт підвищення корозійної тривкості визначали:

                                                  Z = 100 %·(K – K    MIO ) / K,                          (2.7)



                                                                                                  2
                  де K та K  МІО  – швидкість корозії зразків без МІО та після МІО, г/м ⋅год.
                         Швидкість корозії, яка кількісно виражається одним з вищенаведених

                  показників (K або P), є середньою за час витримки τ зразків у корозивному

                  середовищі.



                         2.4.9. Методика електрохімічних вимірювань

                         Електрохімічні  дослідження  проводили  у  3%  розчині  NaCl  згідно

                  відомих  методик  [107,  108,  109],  використовуючи  потенціостат  з

                  автоматичною реєстрацією даних на комп’ютері.

                         Застосовували трьохелектродну схему вимірювання: робочий електрод

                  – зразок з досліджуваної сталі, допоміжний електрод – платиновий, електрод

                  порівняння – насичений хлоридсрібляний.

                         На  боковій  поверхні  циліндричного  зразка  для  електрохімічних

                                                                            2
                  досліджень виділяли поверхню площею 0,44 мм ; на всі інші поверхні, окрім

                  вибраної, наносили ізолюючий водостійкий покрив. Робочу поверхню перед
   57   58   59   60   61   62   63   64   65   66   67