Page 63 - Dys

63

кожним експериментом зачищали дрібнозернистим шліфувальним папером

(шорсткість поверхні становила не вище Ra = 0,6…0,8 мкм), знежирювали

ацетоном, промивали дистильованою водою та просушували фільтрувальним

папером. Використовували усереднені дані не менше трьох вимірювань.

Після занурення досліджуваного зразка у корозивне середовище

реєстрували потенціал до його стабілізації, приймаючи за потенціал корозії Е кор

потенціал вкінці витримки за умови незначної зміни потенціалу за останні 5

хвилин – не більше 5 мВ.

Потенціодинамічні дослідження. Електрохімічні дослідження

здійснювали потенціодинамічним методом шляхом зняття поляризаційних

потенціодинамічним кривих i = f (lg Е), змінюючи потенціал електроду з

певною постійною швидкістю (2 мВ/с) та реєструючи зміну струму. На

основі аналізу отриманих поляризаційних кривих визначали графічно-

аналітичним способом базові електрохімічні характеристики досліджуваного

металу: потенціал корозії Е кор , густину струму корозії i кор та константи

(коефіцієнти) Тафеля катодної b та анодної b реакцій.
а
с
Метод поляризаційного опору. Базуючись на аналізі анодних і

катодних поляризаційних кривих різних корозійних систем метал-

середовище виявили [109], що нахил поляризаційної кривої ∆Е/∆і при

значеннях потенціалів близьких до потенціалу корозії характеризує опір

електрохімічної реакції корозії.

Відповідно, поляризаційний опір R розраховували за рівнянням
p
Стерна-Ґірі:

∆ E = R = K , (2.8)
i ∆ p i corr

де R – поляризаційний опір, K – константа, що згідно з [106] визначається:
p
b b ⋅
K = a c , (2.9)
2 , ⋅ 3 (b + b c )
a
де b i b – константи у рівнянні Тафеля анодної та катодної реакцій,
a
c
відповідно.