Page 61 - Dys

61

водневими пастками. За цими даними визначали ефект пасткування водню

[105]:

D /Di = 1+N(k/p), (2.3)
0

де: N – густина пасток; k i p – сталі кінетичного попадання і вивільнення

водню з пасток; N (k/p) – ефективність захоплення водню пастками.

2.4.8. Ваговий метод вимірювання швидкості корозії
Ваговий метод визначення корозійної тривкості сталей використовують

у тих випадках, коли корозія носить достатньо рівномірний характер. Суть

вагового методу полягає у визначенні швидкості корозії металу за втратою

ваги зразків шляхом їх зважування до та після їх витримки у корозивному

середовищі [106, 107].

Зразки для корозійних досліджень вирізали зі сталей 35 та 45 у

вихідному стані та після МІО у різних ТС. Вирізали циліндричні зразки

висотою 20 мм з отвором для підвішування та шліфували усі поверхні

(шорсткість поверхні становила не вище Ra = 0,63 мкм). Торцеві поверхні

ізолювали спеціальною корозійно-тривкою замазкою. Використовували 3-5

зразків на один дослід. Підготовлені зразки промивали в ацетоні та спирті,

висушували, витримували в ексикаторі 2 год. та зважували на аналітичних

вагах з точністю до ± 0,0002 г.

Зважені зразки підвішували на підвісках у скляному посуді з

корозивним середовищем (3% розчин NaCl) та витримували заданий час (від

99 до 288 годин) за кімнатної (22 ± 1 ºС) температури. Після корозійних

досліджень зразки висушували, механічно видаляли продукти корозії,

промивали в ацетоні та спирті, знову висушували і зважували. Ефект МІО на

корозійну тривкість поверхні встановлювали на основі порівняння з

відповідними показниками для шліфованої поверхні. Ваговий показник

2
швидкості корозії (K, г/м ⋅год) розраховували за формулою: