Page 60 - Dys
P. 60
60
де: l – товщина мембрани, t – час, необхідний для досягнення величини 0,63
i
∞
∞
від 0,63 J (рис. 2.7), J – встановлена величина струму проникнення. При
i
i
досягненні осциляцій струму максимуму записували відповідний струм
∞
проникнення J . Вважали також, що сила струму після максимального
i
значення зумовлена розвитком мікропошкоджень у поверхневих шарах
металу, які утруднюють проникнення водню. А струм наводнювання, за
якого проявляється максимальне значення, приймали за критичний, що
викликає розвиток пошкодженості під час електролітичного наводнювання.
Зі затухаючих осциляції струму проникнення водню, записаних після
відключення камери іонізації водню (рис. 2.7), обчислювали фізичний
коефіцієнт дифузії водню згідно рівняння:
2
D = 0,051·l /t , (2.2)
b
0
де: t – відрізок часу між припиненням іонізації водню і перетином лінії
b
струму затухання з рівнем первинного стаціонарного стану (рис. 2.7).
Рисунок 2.7. – Схема проведення вимірювань проникнення водню з
покроковим підвищенням катодної поляризації.
Зауважимо, що коефіцієнт D характеризує дифузію водню в
0
кристалічній ґратці, тоді як D – його рух у металі з дефектами, які є
i
