Page 95 - Thesis_Lavrys

95

Також в роботі оцінювали глибину зміцненого шару металографічним

методом, як шар α-твердого розчину, який виявляється у вигляді світлих

ділянки зі зниженим ступенем травлення. Значення глибини зміцненого

шару, визначеного як металографічно, так і методом мікротвердості, добре

корелюють між собою (рис. 4.12 та рис. 4.13). А залежність глибини

газонасиченої зони від вихідного структурного стану зберігається [164, 165].

а б в
Рисунок 4.13 – Мікроструктура поверхневого шару після СА сплаву ВТ22 з

вихідною β-, пластинчастою (α+β)- та глобулярною (α+β)- структурами

Дана закономірність глибини дифузійної зони від вихідного
структурного стану сплаву ВТ22 обумовлена тим, що вихідна структура

може виступати фактором інтенсифікації процесу газонасичення. В роботі

[127] показано, що метастабільна структура (в нашому випадку це β

структура з великим ступенем гетерогенності) інтенсифікує процеси

газонасичення порівняно з рівноважною структурою (в нашому випадку це

α+β пластинчаста структура з великим ступенем гомогенності). Також в

роботі [128] показано, що вихідний структурний стан впливає не лише на

швидкість дифузії азоту, але й змінює механізм процесу насичення. Так, в

метастабільних структурах дифузія азоту проходить з великою швидкістю,

при якій у поверхневому шарі зразка не досягається критична концентрація,

необхідна для нітридоутворення. У цьому випадку, зміцнена зона

формується, в основному, як твердий розчин азоту в α- титані. Так, в нашому

випадку отримання глибшої дифузійної зони для сплаву ВТ22 з вихідною β-

структурою можна пояснити тим, що в процесі азотування у поверхневому