Page 98 - Thesis_Lavrys
P. 98

98

                  (рис. 4.14), де збільшували як часову експозицію, так і температуру першого

                  ступеня ЗТО. Слід зазначити, що сплав ВТ22 з вихідною β структурою має

                  найвищі значення приросту маси, що вказує на краще газонасичення сплаву

                  під  час  азотування,  і  ця  тенденція  зберігається  на  базі  всіх  досліджуваних

                  режимів.

                         З    підвищенням         температурно-часових           параметрів       азотування

                  сформована  нітридна  плівка  з  світло  золотистого  кольору  змінюється  на

                  темно  золотистий.  Зміна  забарвлення,  головним  чином,  залежить  від

                  стехіометрії  сформованого  на  поверхні  нітриду,  а  також  від  його  товщини,

                  суцільності,  щільності  та  інших  характеристик.  У  зв’язку  з  цим,  можна

                  припустити, що зміна відтінків забарвлення і відбиваючої здатності нітридної

                  плівки пов’язані як зі зміною її товщини, так і зі ступенем насичення азотом,

                  оскільки  нітрид  TiN   характеризується  широкою  областю  гомогенності
                                             х
                  (26…50 ат.%) [91].


















                           1 –β-, 2 – (α+β)-пластинчаста, 3 – (α+β)- глобулярна структури


                         Рисунок 4.14 – Приріст маси сплаву ВТ22 після СА (див. табл. 4.2)



                         У результаті термодифузійного насичення в азоті за усіх режимів ХТО

                  на  поверхні  сплаву  ВТ22  незалежно  від  вихідного  структурного  стану

                  формується  добре  зчеплена  з  матрицею  двофазна  нітридна  плівка,  що

                  представлена  нижчим  нітридом  титану  Ti N  та  монотітридом  TiN.  Це
                                                                         2
                  підтверджують результати рентгенівського фазового аналізу, який зафіксував

                  присутність  рефлексів  цих  фаз  у  поверхневому  дифракційному  спектрі

                  (рис. 4.15) [168-171].
   93   94   95   96   97   98   99   100   101   102   103