Page 93 - Thesis_Lavrys

93

а б
Рисунок 4.10 – Інтенсивність ліній мононітриду (а) та нітриду нижчої

валентності (б) у дифракційному спектрі після СА сплаву ВТ22: 1 –β-, 2 –

(α+β)-пластинчаста, 3 – (α+β)-глобулярна структури

Різна інтенсивність процесів нітридоутворення та газонасичення під

час азотування залежно від вихідного структурного стану сплаву впливатиме

і на рівень його поверхневого зміцнення, що підтверджується результатами

дюрометричного та металографічного аналізів. Поверхнева мікротвердість

сплаву до азотування для усіх структурних станів встановлюється приблизно

на рівні 4,0 ГПа. Після азотування поверхнева мікротвердість підвищується

приблизно в 1,5…2,2 рази (рис. 4.11). Найбільший приріст поверхневої

мікротвердості спостерігали у сплаву з вихідною однофазною β- та

двофазною (α+β)-глобулярною структурами, що добре узгоджуються з

результатами рентгенофазового аналізу, де для сплаву з вищою

інтенсивністю нітридних фаз після азотування фіксуємо вищу поверхневу

мікротвердість [164, 165].

Також під час СА сплаву ВТ22, окрім формування на поверхні нітриду

як продукту хімічної реакції між сплавом і азотом, останній дифундує вглиб

титанової матриці, утворюючи перехідний (газонасичений) шар з

підвищеною мікротвердістю (рис. 4.12), який залежить від вихідного

структурного стану сплаву ВТ22. Глибину азотованого шару визначали за

допомогою методу мікротвердості як зону, що перевищує твердість осердя

зразка на δН=0,2 ГПa (рис. 4.12) так і прямим методом – металографічно

(рис. 4.13).