Page 89 - Thesis_Lavrys

89

твердість спадає, оскільки зменшується вміст дифундуючого елементу

(зокрема, азоту), а, відповідно, і рівень зміцнення.

1 – навантаження на індентор 0,198 H; 2 – 0,49 H; 3 – 0,981 H

Рисунок 4.6 – Приріст поверхнева мікротвердість титанового сплаву ВТ22
після термодифузійного насичення за температур 750°С (а) та 820°С (б)

Загалом, найбільший приріст мікротвердості спостерігали після

азотування за вищої температури (820°С), що в 1,4 рази більший порівняно з

насиченням за нижчої температури (750°С). Причому, така тенденція

поверхневого зміцнення сплаву ВТ22 спостерігається незалежно від часу

азотування, що якісно свідчить про домінуючий вплив температури

насичення порівняно з витримкою. Найвища твердість зафіксована після

азотування за температури 820°С, 3 години (рис. 4.6) [161-163].

З підвищенням температурно-часових параметрів азотування глибина

зміцненого шару зростає (рис. 4.7). Найбільша глибина забезпечується за

температури першого ступеня ЗТО (820°С) після 3 годин витримки. Глибина

проникнення азоту за температури першого ступеня ЗТО є більшою у

порівнянні з насиченням на другому ступені у 2,5…3 рази і така тенденція

зберігається за усіх експозицій термодифузійного насичення (рис. 4.7), та

добре корелює з отриманими значеннями параболічної константи швидкості

азотування сплаву ВТ22 (рис. 4.3)