Page 113 - Thesis_Lavrys

113

Для більш детального аналізу в роботі визначали розмір кристалітів і

середньоквадратичну деформацію ґратки згідно рівняння Вільямсона-Холла

(формула 5.1) [172, 173]. Густину дислокацій – згідно з формулою 5.2 [174].

Обчислення проводили за допомогою програмного забезпечення FullProf.

β ·2·cosθ/λ = ε·2·sinθ/λ+1/D, (5.1)
f
2
ρ = 3/D , (5.2)
де β – інтегральна ширина профілю лінії, θ – кут Бреґґа, λ – довжина хвилі
f
рентгенівського випромінювання, D – середній розмір кристалітів, ε·–

середньоквадратичне напруження ґратки, ρ – густина дислокацій.

Згідно отриманих результатів встановлено, що внаслідок здрібнення

структури поверхневого шару після ХППД розміри кристалітів зменшуються,

що призводить до збільшення значень середньоквадратичної деформації

ґратки та густини дислокації. Наступне нагрівання, як у вакуумі, так і

атмосфері азоту за рахунок процесів рекристалізації збільшує розміри
кристалітів і, відповідно, зменшує деформацію кристалічної ґратки та

густину дислокацій (рис. 5.5). Однак, після нагрівання у вакуумі чи азоті
розміри кристалітів не перевищують розміри кристалітів у вихідному стані,

що вказує на те, що процеси рекристалізації не є такі інтенсивні, що можуть
нівелювати деформований шар. Найкращий ефект блокування процесів

рекристалізації спостерігаємо під час нагрівання у середовищі азоту.

а б в
Рисунок 5.5 – Поверхнева мікротвердість сплаву ВТ22 у вихідному стані (1),

після поверхневого деформування (2) та нагрівання у вакуумі (3) і

середовищі азоту (4)