Page 110 - Thesis_Lavrys

110

РОЗДІЛ 5

ДЕФОРМАЦІЙНО-ДИФУЗІЙНЕ ОБРОБЛЕННЯ СПЛАВУ ВТ22

5.1 Термічна стабільність поверхневого деформованого шару на

титановому сплаві ВТ22

Ефективність комбінованої ДДО базується на термічній стабільності

деформаційно зміцненого шару. Це пояснюється тим, що під час нагрівання

поряд з процесом термодифузійного насичення в деформованому шарі

протікатимуть процеси рекристалізації, які можуть як гальмувати, так і

нівелювати інтенсифікацію термодифузійного насичення. Тому доцільно

перед комбінуванням методів ХППД та ХТО оцінити термічну стабільність

деформованого шару під час нагрівання до температури насичення та вплив

рекристалізації на процеси інтенсифікації термодифузійного насичення.

Термічну стабільність оцінювали за зміною структурно-фазового стану

деформованого шару після нагрівання у вакуумі (рис. 5.1, в) та

о
азотовмісному середовищі (рис. 5.1, г) до температури насичення (820 С).
Для досягнення поставлених цілей у роботі використовували

мікроструктурний, дюрометричний та рентгеноструктурний методи

дослідження. Для більш детального аналізу процесу рекристалізації

отриманні результати після термічних досліджень порівнювали з

результатами у вихідному стані (рис. 5.1, а) та після поверхневого

деформування (рис. 5.1, б).

а б в г

Рисунок 5.1 – Схема умов дослідження термічної стабільності сплаву ВТ22 у

вихідному стані (а), після поверхневого деформування (б) та нагрівання у

вакуумі (в) і середовищі азоту (г)