Page 111 - Thesis_Lavrys
P. 111
111
Згідно металографічного аналізу після поверхневого деформування
формується зміцнений шар із подрібненою структурою завтовшки близько
10 мкм. Після нагрівання у вакуумі та в середовищі азоту здрібненні зерна у
деформованому шарі укрупнюються внаслідок рекристалізаційних процесів.
Найменший ріст зерен у деформованому шарі спостерігаємо після нагрівання
у середовищі азоту. (рис. 5.2).
а б в г
Рисунок 5.2 – Мікроструктура приповерхневого шару сплаву ВТ22 у
вихідному стані (а), після поверхневого деформування (б) та нагрівання у
вакуумі (в) і середовищі азоту (г)
Згідно дюрометричного аналізу поверхні сплаву після нагрівання
встановлено, що процес рекристалізації деформованого поверхневого шару
за рахунок збільшення розмірів зерна повинен сприяти зменшенню
поверхневої мікротвердості. Однак поверхнева мікротвердість сплаву в обох
випадках зростає, причому найбільше під час нагрівання в азоті. Що свідчить
про те, що процеси газонасичення та фазоутворення під час нагрівання (в
даному випадку азотом та киснем) домінують над процесами рекристалізації.
Це підтверджується, як рентгенофазовим, так і дюрометричним аналізом
(рис. 5.3). В процесі нагрівання атоми азоту чи кисню взаємодіють з
поверхнею титану, формуючи на поверхні тонкі плівки нітриду Ti N чи
2
оксиду TiO титану, а також дифузійну зону (твердий розчин азоту чи кисню
2
в титані), про що свідчить поява піків низької інтенсивності нітриду Ti N чи
2
