Page 106 - Thesis_Lavrys

106

сплаву, що є негативних з точки зору об’ємних характеристик сплаву. Тому

для забезпечення оптимального рівня поверхневого зміцнення без помітного

погіршення структурного стану титанової матриці слід надати перевагу СА

за режимом R6 сплаву ВТ22 з (α+β)- глобулярною структурою.

а б в

г д е
Рисунок 4.20 – Мікроструктура матриці сплаву ВТ22 до (а-в) та після СА за

режимом R6 (г-е) (див. табл. 3.1), де а, г – титановий сплав з вихідною β-,

б, д – (α+β)- пластинчастою, в, е – (α+β)- глобулярною структурами

Однак, СА за режим R6 сплаву ВТ22 з вихідною г (α+β)- глобулярною

структурою забезпечує лише вимоги нижньої межі інтервалу щодо

регламентованих характеристик згідно вимог до зміцненої поверхні

титанового сплаву ВТ22: поверхнева мікротвердість ≈ 8…10 ГПа та

60…80 мкм, відповідно (рис. 4.17 і 4.18, де межі регламенту виділенні
червоним кольором). Очевидно, що для досягнення верхньої межі умов

регламенту потрібно підвищувати температури СА, однак це призведе до
росту зерен титанової матриці, а, відтак, і втрати об’ємного зміцнення сплаву

ВТ22 або збільшувати часову експозицію СА вище 20 годин, що є
економічно недоцільним, оскільки під час азотування титанових сплавів

потрібно підтримувати газодинамічні параметри процесу насичення