Page 106 - Thesis_Lavrys
P. 106

106

                  сплаву, що є негативних з точки зору об’ємних характеристик сплаву. Тому

                  для забезпечення оптимального рівня поверхневого зміцнення без помітного

                  погіршення структурного стану титанової матриці слід надати перевагу СА

                  за режимом R6 сплаву ВТ22 з (α+β)- глобулярною структурою.
















                                 а                              б                              в












                                 г                              д                              е
                   Рисунок 4.20 – Мікроструктура матриці сплаву ВТ22 до (а-в) та після СА за

                     режимом R6 (г-е) (див. табл. 3.1), де а, г – титановий сплав з вихідною β-,

                        б, д – (α+β)- пластинчастою, в, е – (α+β)- глобулярною структурами



                         Однак, СА за режим R6 сплаву ВТ22 з вихідною г (α+β)- глобулярною

                  структурою  забезпечує  лише  вимоги  нижньої  межі  інтервалу  щодо

                  регламентованих  характеристик  згідно  вимог  до  зміцненої  поверхні

                  титанового  сплаву  ВТ22:  поверхнева  мікротвердість  ≈  8…10 ГПа  та


                  60…80 мкм,  відповідно  (рис.  4.17  і  4.18,  де  межі  регламенту  виділенні
                  червоним  кольором).  Очевидно,  що  для  досягнення  верхньої  межі  умов


                  регламенту  потрібно  підвищувати  температури  СА,  однак  це  призведе  до
                  росту зерен титанової матриці, а, відтак, і втрати об’ємного зміцнення сплаву


                  ВТ22  або  збільшувати  часову  експозицію  СА  вище  20  годин,  що  є
                  економічно  недоцільним,  оскільки  під  час  азотування  титанових  сплавів


                  потрібно  підтримувати  газодинамічні  параметри  процесу  насичення
   101   102   103   104   105   106   107   108   109   110   111