Page 105 - Thesis_Lavrys
P. 105

105

                  сплаву  з  (α+β)-глобулярною  структурою,  то  ріст  зерен  в  порівняння  з

                  попередніми  структурами  є  менш  інтенсивний.  Форма  зерен  з  глобулярної

                  перетворюється  в  пластинчасту,  яка  нагадує  пластинчасту  (α+β)-структуру

                  сплаву  у  вихідному  стані,  розміри  збільшуються  незначно  (з  3…5 мкм  до

                  8…15 мкм),  також  не  фіксуємо  злиття  α-зерен  між  собою.  Така  термічна

                  стійкість  плаву  ВТ22  з  (α+β)-глобулярною  структурою  можна  пояснити  як

                  меншими  розмірами  вихідних  первинних  зерен  α-фази,  так  і  тим,  що  для

                  росту  і  перетворення  зерна  глобулярної  форми  в  пластинчасту  (тобто  їх

                  перекристалізації)  потрібно  затратити  більше  енергії  і  як  наслідок

                  використати вищі температури порівняно зі іншими структурними станами.

                  Дане  припущення  підтверджується  в  роботі  В.М.  Моїсеєва  [150],  де

                  вказується: чим дисперсніша глобулярна структура сплаву ВТ22, тим вищий

                  температурний  поріг  рекристалізації  та  фазової  перекристалізації,  і  як

                  наслідок  менш  інтенсивний  ріст  зерен  α-  та  β-фази.  Слід  зазначити,  що


                  незважаючи  на  ріст  α-  та  β-зерна  під  час  термодифузійного  насичення
                  співвідношення фаз 50:50, що задає ЗТО, практично зберігається (відхилення


                  ± 5%) не залежно від вихідного структурного стану титанового сплаву ВТ22
                  (рис. 4.20).


                         Таким  чином,  найвищий  рівень  поверхневого  зміцнення  сплаву  ВТ22
                  незалежно  від  вихідного  стану  фіксували  після  СА  за  режиму  R6,  де


                  збільшували як температуру так і часову експозиції I ступеня ЗТО [168-171].
                         Найвищий рівень поверхневого зміцнення фіксуємо для сплаву ВТ22 з


                  вихідною β-структурою, однак мікроструктура його матриці є гетерогенною

                  та крупнозернистою, що є негативним з точки зору об’ємних характеристик

                  сплаву: що більший бал зерна α-фази після ЗТО чи ХТО, то нижчі механічні

                  та  втомні  характеристики  сплаву.  Щодо  сплаву  ВТ22  з  вихідною

                  пластинчастою  (α+β)-структурою  то  після  азотування  фіксуємо  найнижчий

                  рівень поверхневого зміцнення, що не задовольняє  умови  регламенту  щодо

                  фізико-механічних  характеристики  конструкційних  титанових  сплавів,  які

                  використовуються  у  авіації.  А  також  –  і  крупнозернисту  структуру  основи
   100   101   102   103   104   105   106   107   108   109   110