Page 93 - Кулик В.В.
P. 93

93

                                                              РОЗДІЛ 2

                                        МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИКИ ДОСЛІДЖЕНЬ



                         2.1. Досліджувані матеріали



                         Досліджували  стандартні  колісні  сталі  марки  2  (0,58…0,60  %  С;

                  0,33…0,34  %  Si;  0,63…0,64  %  Mn)  і  Т  (0,63…0,66  %  С;  0,32…0,33    %  Si;

                  0,72…0,79 % Mn) [5] та сталь 65Г (0,65C; 0,19Si; 0,91Mn) як модельну колісну

                  сталь,  а  також  кандидатні  колісні  сталі:  графітизовані  (0,60...1,40  %  С;

                  0,87...1,60 % Si та леговані 0,35…1,80 % Mn; 1,00 % Сu; 0,30 та 0,60 % Cr; 1,20

                  %  Ni;  і  0,32  %  Mo);  з  твердорозчинним  (сталь  марки  К  –  0,58…0,60  %  C;

                  0,94…0,97 % Si; 0,80…0,85 % Mn) або нітридним (0,56…0,63 % С; 0,13…0,27

                  %  Si;  0,65…0,87  %  Mn)  зміцненням;  за  одночасного  поєднання

                  твердорозчинного  і  нітридного  зміцнення  (0,52…0,64  %  C;  0,67…0,70 Si;

                  0,87…1,30).  Дослідження  проводили  на  зразках,  які  вирізали  з  коліс

                  виготовлених за технологією ПАТ «ІНТЕРПАЙП НТЗ» (сталі марок 2, Т і К).

                  Властивості  решти  сталей  вивчали  на  зразках  з  дослідних  виливків  після

                  відповідних термічної і термомеханічної обробок.

                         Масову частку вуглецю, сірки, фосфору визначали хімічним шляхом за

                  стандартами  ГОСТ  12344-88  [321],  ГОСТ  12345-88  [322],  ГОСТ  12347-88

                  [323]; азоту - методом плавлення зразків в потоці гелію чистотою 99,99% на

                  аналізаторі ТС-30 фірми “LEKO”; інших елементів – спектральним аналізом

                  на установці “Спектромакс” згідно ГОСТ 18895-97 [324].



                         2.2. Металографічні та мікрофрактографічні дослідження



                         Структурно-фазовий  стан,  тонку  і  дислокаційну  структуру  (на

                  фольгах), а також мікрофрактографічні особливості зламів вивчали методами

                  оптичної (Neophot-9 з цифровою камерою Nikon D50 та ЕРІТІР-2 фірми “Karl


                  Zeiss Jena”) та електронної трансмісійної (JEOL JEM-200CX) і сканувальної
   88   89   90   91   92   93   94   95   96   97   98