Page 91 - Кулик В.В.
P. 91
91
не відображає у повній мірі механіку процесу, що має місце при взаємодії
колеса з рейкою в експлуатаційних умовах. Для врахування цього слід
змінювати підходи до вибору колісних сталей з метою підвищення їх
працездатності шляхом зниження схильності до утворення дефектів типу
повзун та вищербина на їх поверхні кочення.
Негативний вплив зменшення вмісту вуглецю на міцність колісних
сталей повинен бути компенсований їх додатковим легуванням. В країнах
Європи пішли шляхом заміни перлітних високо- і середньовуглецевих сталей
на низьковуглецеві зі структурою бейніту і навіть на жароміцні сплави на
нікелевій (Cr + Mo + Ni = 1,8%) основі [12, 299, 300, 302, 303, 305, 310].
Проте, враховуючи їх високу собівартість при великому об'ємі виробництва
залізничних коліс в Україні та те, що в Європейських країнах рух
пасажирського та вантажного залізничного транспорту є розділеним, такий
напрямок економічно недоцільний. Можна використовувати сталі з
підвищеним вмістом кремнію та марганцю (сприяє твердорозчинному
зміцненню та зменшенню чутливості до термічного впливу і контактної
втоми) та мікролеговані ванадієм і азотом (сприяє дисперсійному зміцненню
завдяки утворенню нітридів та карбонітридів, які гальмують процес
рекристалізації, забезпечуючи структурне зміцнення сталі). Дані про
структуру і ресурсні характеристики таких комплексно легованих сталей в
літературі практично відсутні.
Мета дисертаційної роботи полягала у розробленні вимог до сталей
високоміцних залізничних коліс для одночасного забезпечення високої
зносостійкості та опору утворенню дефектів (повзунів і вищербин) на їх
поверхні кочення, а також обґрунтуванні хімічного складу і структурно-
фазового стану нових сталей для коліс з підвищеним терміном експлуатації.
Для досягнення поставленої мети в роботі вирішувались наступні
основні задачі:
