Page 125 - Кулик В.В.

125

мікроструктура сталі після гальмування зазнає перетворень так, що вона

нагадує таку, сформовану за бездифузійним, зсувним механізмом. На

поверхні шліфа відслідковуються елементи голчастої структури,

найвірогідніше фериту, розташовані окремими пакетами на фоні

високодисперсного перліту (рис. 3.9а). Протяжність голок становить трохи

більше 10 мкм, з віддаленням від поверхні гальмування їх протяжність

зменшується до 3…7 мкм та стрімко знижується їх кількість, вони

набувають, все більше форми завитків (рис. 3.9б) [355].

а б

Рисунок 3.9 – Мікроструктура сталі марки Т колеса типу КП-Т (а, б) після

гальмування на повітрі (варіант 2 згідно табл. 3.3)

Зміна мікроструктури сталі марки 2 колеса КП-2 (варіант 6 з табл. 3.3)

найпомітніша як і для сталі марки Т, порівняно з вихідними станами (без
гальмування) за відсутністю виділень фериту аустенітними зернами (рис.

3.10а). Останній знаходиться, виключно у складі перліту, причому для сталі
марки 2 товщина феритних прошарків структури сталі після гальмування у

повітрі зросла у 3…3,5 рази проти такої же стану постачання (див. рис. 3.10б,
в). Проте, поступається товщині цементитних пластин перліту у сталі марки

2 після гальмування, розмір яких становить 1,0…1,2 мкм (див. рис. 3.10в).