Page 75 -

мас.%. Причиною такого різкого сповільнення ймовірно є утворення непере-

рвного гідридного шару на міжзеренних границях магнію та менш дисперсна

мікроструктура. При певній товщині гідридного шару дифузія водню вглиб зе-

рен стає практично неможливою, процес гідрування зупиняється і частина маг-

нію залишається непрогідрованою. Повного насичення матеріалу воднем мож-

на досягти лише нагрівом до вищих температур (300…350 °С).

Щодо композиту Mg–Zr V O –C то він майже повністю насичується во-
3
3
0.6
днем протягом ~1 хв з досягненням ємності ~6,5 мас.%. Поясненням цьому мо-
же бути розподіл частинок за розміром (див. табл. 3.4), з якого випливає, що у
випадку С-вмісного композиту основу складають частинки розміром 1–3 мкм

(81,1 ваг.%). Отже, додавання графіту дозволило отримати композит зі значно
меншим розміром частинок та незначним зменшенням розміру кристалітів. Ця

різниця в розподілі частинок за розміром, ймовірно, пояснює відмінності в кі-

лькості поглиненого водню при 200 °C для композитів з вуглецем і без нього.

Слід зазначити, що швидка кінетика гідрування потрійних композитів Mg–

Zr V O –C зумовлена виключно каталітичним впливом ІМС та графіту.
3
0.6
3

3.1.5 Гідролізне отримання водню з композитів MgH –Zr V O H –С
3
3
~10
0.6
2
Синтезовані композити MgH –Zr V O H –C протестовані в якості дже-
3
2
~10
0.6
3
рел отримання водню методом гідролізу, результати якого показано на рис. 3.9 і
3.10 і табл. 3.5. Встановлено вплив використаних каталізаторів на загальний
вихід водню та на кінетику генерації водню в реакціях гідролізу у дистильова-
ній воді та розчинах MgCl різної концентрації.
2
Гідроліз бінарного гідридного композиту MgH –Zr V O H продемонс-
3
2
~10
0.6
3
трував значно нижчий ступінь конверсії, ніж для потрійного композиту MgH –
2
Zr V O H –C у чистій воді та у 0,01 моль водному розчині MgCl . Вихід реа-
~10
2
3
3
0.6
кції гідролізу по водню становить 190 мл/г та 410 мл/г за 2000 c у дистильова-
ній воді для бінарного та потрійного композитів відповідно. Гідроліз у 0,01
моль водному розчині MgCl збільшив вихід водню для обох композитів до 270
2
та 630 мл/г за 2000 c відповідно. При максимальній концентрації MgCl (0,04
2

75