Page 44 - дисертація головей3-converted

45

пробірку зі зразком нагрівали в трубчастій електричній печі (4), яка вільно

переміщувалась вздовж неї. Температуру печі контролювали хромель-

алюмелевою термопарою і автоматично підтримували на заданому рівні.

Рідинний дифманометр через кран (5) з’єднаний з вакуумним насосом ВН-5М з

масловідбійником. Залишковий тиск контролювали лампою ПМТ-2, яка

під’єднана до вакуумметра типу ВИТ-2. Кран (6) на дифманометрі служить для

зрівноважування стовпчиків рідини. Різницю рівнів дибутилфталатних

стовпчиків в плечах манометра фіксували за допомогою катетометра.

Рис. 2.3. Схема установки для визначення вмісту водню

вакуумно-екстракційним методом:

1 – диференційний манометр; 2 – кварцева пробірка; 3 – зразок;

4 – електрична піч; 5, 6 – вакуумні крани.

Вміст водню визначали на циліндричних зразках армко заліза, сталей У8 і

45 різної структури діаметром  9 мм і висотою  30 мм [86]. Після корозійних

випробувань зразок попередньо протягом кількох хвилин відмивали від

продуктів корозії, знежирювали спиртом і висушували у потоці повітря. Потім

його поміщали в кварцеву пробірку. Пробірку зі зразком кріпили до дифмано-

метра з відкритими кранами. Довжина кварцевої пробірки давала змогу

здійснити прогрів її частини, не нагріваючи зразок. Увімкнувши вакуумний

-3
насос, доводили залишковий тиск у системі до мінімального значення 5·10

мм рт. ст., прогріваючи при цьому кінець кварцевої пробірки до температури