Page 18 - Microsoft Word - автореферат_Косаревич.docx

16

постійність порогових значень сегментації, встановлених в результаті кластеризації
значень локальних максимумів гістограм. Збільшуючи кількість фрагментів,
спостерігали за зміною значення порогів сегментації. Якщо з деякого моменту
значення порогів переставали змінюватись, або їх зміна не перевищувала наперед
задану величину, то обирали найменшу кількість фрагментів, що має цю влас-
тивість. Але велика кількість фрагментів впливала на розмір множини локальних
екстремумів і в загальному на час виділення кластерів. На основі попередніх
досліджень обмежилися 256 фрагментами, тобто поділили зображення на 16 рядків,
у кожному із яких 16 фрагментів. Це дало змогу зробити часові затрати методу
порівняльними з відомими у літературі. Практичне ж застосування методу звелося
до вибору кількості фрагментів зображення на основі експертної оцінки результатів
їх аналізу. Як приклад ефективності розробленого підходу на рис. 14 наведено
приклад сегментації неоднорідності поверхні відомим та запропонованим методами.

а) б) в)
Рис.14. Приклад сегментації неоднорідності на поверхні: вхідне зображення (а);
метод Оцу (б); запропонований метод (в)

Таким чином запропоновані як нові так і вдосконалені ефективні методи
сегментації зображень поверхні матеріалу, які дозволяють отримати точніші
кількісні морфологічні характеристики неоднорідностей на поверхні матеріалу для
моніторингу технічного стану об’єктів.
Третій розділ присвячено дослідженню властивостей випадкових точкових
процесів, як ефективної моделі для опису та аналізу елементів мікро- та
макроструктури матеріалів, зокрема також і локальних пошкоджень поверхні. Крім
того у розділі подано довідкову інформацію, введено необхідні означення, поняття
розглянуто типові моделі випадкових точкових процесів. Також на основі
проведених досліджень виокремлено множину характеристик, які найбільш
інформативні для опису взаємного розташування неоднорідностей поверхні.
Випадкові точкові процеси є моделями просторових даних, котрі
представляють конфігурацією точок. Часто такі дані називають точковими полями
або точковими образами, які відповідають випадковим системам просторово
розподілених дискретних об’єктів.
Оскільки відстань між об’єктами досліджень відіграє ключову роль, то
вважали, що у просторі S, де розташовані точки, задано метрику. У загальному
випадку вважали S метричним повним сепарабельним простором. Позначили через
B борелівське σ–поле, породжене відкритими множинами в S, а B 0 σ–алгебра