Page 17 - Microsoft Word - автореферат_Косаревич.docx

15

Особливістю сприйняття людиною Запропонований метод
візуальної інформації є здатність 60 Метод Гауса-Бонне
аналізувати найменші дрібниці у полі зору. 50
Один раз зауваживши особливість, людина фрагменти меж, N 40
постійно має її на увазі. Використавши
подібний підхід для формування ознак 30
зображення, запропонували метод 20
визначення порогів для сегментації 10
зображення. Він полягає в тому щоб 0 -200 0 200 400 600 800 1000 1200 1400
виділяти на зображенні ті точки, яскравості площа фрагмента
яких привертають увагу навіть, якщо вони Рис. 12. Порівняння розподілів площ
відповідають незначним за розмірам фрагментів виділених на основі схе-
фрагментам зображення. ми Гауса-Бонне та запропонованим
методом

Розподіл екстремумів яскравостей
Розподіл яскравостей зображення
кількість, N 1800

1200 кількість екстремумів, N 400

600 200

0 0
90 180 90 180
яскравість, I
яскравість, І
а) б)
Рис. 13. Перетворення гістограми яскравостей зображення (а) у гістограму
екстремумів яскравостей (б).

На основі виділення локальних максимумів гістограм яскравостей окремих
фрагментів зображення формували множину максимумів цілого зображення.
Очевидно, що вони мали різну кратність оскільки однакова яскравість може
домінувати у різних фрагментах зображення. Таким чином ввели іншу
характеристику зображення, а саме − множину локальних максимумів гістограм
яскравостей фрагментів зображення. Така характеристика дала змогу врахувати
окремі яскравості, котрі не привертали увагу під час аналізу вихідної гістограми
зображення (Рис. 13а, б).
Сформовану множину екстремумів трактували як множину точок,
розташованих на прямій. Якщо локальний екстремум має деяку кратність, то його
представили відповідною кількістю точок цього значення на прямій. Таке розбиття
цієї множини точок на кластери дозволило знайти межі кластерів і тим самим
вибрати пороги для сегментації зображення.
Під час вибору кількості фрагментів, на які поділяли вихідне зображення, брали
до уваги розмір об’єктів сегментації таким чином, щоб лінійні розміри фрагмента
були більшими за найменший об’єкт сегментації. Іншим критерієм слугувала